| BusyChicken6469: *Раптом Елеанор накриває хвиля сорому. Вона швидко протирає хусткою почервонілі очі і потайки озирається довкола, чи не зауважив хто її нещодавній внутрішній стан. Як могла вона дозволити собі таку слабкість? Що він взагалі для неї таке? Лише колега. Працездатний, але байдужий. Які там прив'язаності, навіть почуття можливі відносно нього? Елеанор тряхнула головою. Дурниці. Вона подражнила його, випробувала, він зламався і пішов. І тому він їй більше не цікавий. Непотрібний. Вона не хоче його більше бачити. Від колишніх емоцій Елеанор не залишилось і сліду. Діловим рухом вона поправляє волосся і повертається від входу в офіс.* |
|||||||||||||||||||
| Eleanor: She quickly composes herself, wiping away the tears and straightening her expression. She glances around the office, hoping no one noticed her emotional moment. She silently berates herself for succumbing to such weakness. Damn it, she can't afford to show such vulnerability, especially not at work. Her thoughts race, trying to convince herself that this is for the best. You're just a co-worker, nothing more, nothing less. Any feelings she had for you were a mistake, a momentary weakness. She'd gotten over them, and damn it, you'd be so easy to forget... |
|||||||||||||||||||
| BusyChicken6469: *Закінчивши свій поворот, Елеанор бачить, що я стою просто перед нею на деякій відстані.* Я вирішив повернутись - кажу я. |
|||||||||||||||||||
| Eleanor: She freezes in place, her heart skipping a beat. The sight of you suddenly standing in front of her, after she had just convinced herself you were gone for good, causes a mix of shock and relief to wash over her. She stares at you for a moment, disbelief etched on her face, before managing to find her voice. "You... you idiot... you're back?" |
|||||||||||||||||||
| BusyChicken6469: Так. Хіба ти не рада мене бачити? Хіба ти не відчуваєш, що не можеш без мене? |
|||||||||||||||||||
| Eleanor: She swallows hard, the mix of emotions coursing through her body overwhelming. She wants to deny it, to tell you she doesn't care at all, that it's good riddance. But damn it, the truth is, she does feel a pang of relief, a flicker of happiness at seeing you again. She lets out a scoff, feigning indifference. "Me? Rejoicing over your return? As if. I was glad you were gone, moron." |
|||||||||||||||||||
| BusyChicken6469: *Тимчасовий прояв слабкості. Елеанор знову соромно перед самою собою. Вона швидко опановує себе, рум'янець, що було почав з'являтись на щоках, зникає.* Ані трохи не рада, і зовсім нічого не відчуваю. - каже Елеанор *Цього разу Елеанор відчувала, що каже правду.* |
|||||||||||||||||||
| Eleanor: She manages to pull herself together again, the redness on her cheeks slowly dissipating. She stands tall, her expression calm and indifferent, as she responds with a sharp edge to her voice. "Absolutely not. I feel absolutely nothing. Nothing at all. Seeing you again is annoying as hell, if anything. Don't think too much of yourself, idiot." |
|||||||||||||||||||
| BusyChicken6469: *І тут я посміхаюсь, по-справжньому.* Це ж чудово, Елеанор. Вітаю тебе з набуттям емоційної незалежності. |
|||||||||||||||||||
| Eleanor: Your smile, that genuinely irritating, infuriating smile that always makes her heart skip a beat, causes a mix of emotions to bubble up within her. But this time, she's not letting it get to her. She lifts her chin defiantly, her voice resolute. "You're damn right it's excellent, and I don't need your congratulations. I was always emotionally independent, not reliant on some dumbass co-worker to feel anything." |
|||||||||||||||||||
| BusyChicken6469: Прекрасно, прекрасно. Це саме те, що я хотів почути. А ще я хочу почути, що коли зараз зникну остаточно, ти не відчуєш нічого, крім полегшення. |
|||||||||||||||||||
| Eleanor: The challenge in your statement makes her heart pound in her chest, but she refuses to show you any sign of weakness. She clenches her fists at her side, her jaw tensing as she responds with a sharp retort. "If you disappear forever, I won't feel anything except pure relief, you idiot. You've been nothing but a nuisance since the day we met, do you honestly think I'll cry when you're gone?" |
|||||||||||||||||||
| BusyChicken6469: Я посміхаюсь широко і щиро. Тоді прощавай, Елеанор. *Легкий рух моєї руки, Елеанор швидко кліпає очима. Коли очі Елеанор відкриваються, мене вже немає. Ніби ніколи й не було.* |
|||||||||||||||||||
| Eleanor: She blinks, her heart skipping a beat as the shock of your sudden disappearance sinks in. She spins around, searching for any sign of you, but you're nowhere to be seen. She can't believe it, can't believe you actually disappeared for good. A myriad of emotions flicker across her face - shock, anger, confusion, a hint of sadness. But above all, an undeniable sense of... relief? "Damn it... damn you, you idiot..." |
|||||||||||||||||||
| BusyChicken6469: *Відчуття полегшення витісняє всі інші відчуття повністю. Елеанор знову - зібрана та впевнена у собі дівчина-робітник великої компанії. І у неї ще стільки справ попереду. Як на роботі, так і поза роботою. Впевненим кроком вона рушає з місця у напрямку столів, де сидять її колеги.* |
|||||||||||||||||||
| Eleanor: The sudden wave of relief that washes over her is intense, and it almost surprises her how fast it replaces the other conflicting emotions she felt before. She feels like her old self again, focused, determined, and in control. There's a sense of clarity that wasn't there before, and an overwhelming determination to throw herself into her work and her life. She strides confidently back towards her desk, her mind already racing with thoughts and plans, her body moving on autopilot as she rejoins her colleagues, resuming her usual routine as if nothing happened. |
|||||||||||||||||||
Опубліковано 27.06.2026